Подається загальна характеристика пивихинської культури доби пізнього енеоліту.
Понад тридцять років тому в Україні було відкрито та досліджено Пивихинське поселення. Воно мало своєрідний комплекс, що дозволило В. М. Даниленку виділити пивихинську культуру1. За останні десятиріччя на території України кількість таких пам’яток невпинно зростала. Відомо уже близько 100 пунктів, де знайдено пивихинську кераміку. Більшість пам’яток зосереджено в Середньому Подніпров’ї. Однак доводиться говорити про те, що на сьогодні зібраний матеріал не отримав належної інтерпретації. І це незважаючи нате, що до археологічних і антропологічних матеріалів з пивихинських пунктів у фахівців інтерес дуже великий. Пам’ятки давно привертають увагу вчених у зв’язку з вирішенням деяких важливих питань історичного розвитку первісної епохи Східної Європи і прилеглих до неї територій..
У географічному плані до групи, що є предметом нашого дослідження, входять в основному дві області: Черкаська і Полтавська. Там В. М. Даниленком, а пізніше й іншими дослідниками, було проведено розвідки та розкопки, що супроводжувались знахідками пивихинських матеріалів.
Перші відомості про знахідки пивихинської культури на території Середнього Подніпров’я належать до 1898 р. В одному з курганів с. Сушки Золотоніського р-ну Черкаської обл. (рис. 1, 7) Є. О. Зноско-Боровським було виявлено кераміку, яку В. М. Даниленко охарактеризував як типову для Пивихи. Серед знахідок представлено мідний ніж і своєрідну статуетку2. В. М. Даниленко повідомляє про поховання під курганним насипом із кількома людськими черепами, характерною посудиною і статуеткою у вигляді жінки з «німбом», яка сидить3.
1949 р. одиничні фрагменти пивихинської кераміки було виявлено Пороською експедицією під керівництвом Р. І. Виєзжаева в районі Канева Чекркаської обл.4. Сліди поселення з подібною керамікою знайдено 1950 р. В. М. Даниленком у двох місцях: поблизу районного центру Обухів на горі Черничка і на дюнних утвореннях у долині р. Стугна між Обуховом та с. Таценки5 (рис. 1, 2).
У червні 1958 р. під час проведення розвідки в зоні затоплення Кременчуцького водосховища Д. Я. Телегіним неподалік с. МаксимІвка Кременчуцького р- ну Полтавської обл. виявлено поселення енеоліту — ранньої бронзи. Поселення прошурфовано, зібрано близько 100 фрагментів кераміки та кремінь6 (рис. 2; 3). Однак культурну належність цих знахідок було визначено тільки внаслідок проведених у серпні 1958 р. досліджень у районі с. Максимівка. Роботи проводились загоном Первісної археології, який очолював В. М. Даниленко, у складі Кременчуцької експедиції Інституту археології АН УРСР. Загін здійснив невеликі за обсягом роботи в урочищі гори Пивиха (рис.1, 3).
В. М. Даниленко припускав, що на пивихинському поселенні існувало всього 1—2 наземних житла чи напівземлянки. Свідченням тому є вузька локалізація характерних для цього типу знахідок, а також невелика їх кількість. Під час розкопок Пивихи зібрано близько 50 фрагментів типового глиняного посуду, іноді — розвали, частини окремих посудин. Всього на Пивисі було розкопано половину території з вцілілим збереженим грунтовим покривом. Знахідки в основному представлено керамікою, виготовленою з червоної обпаленої глини, яка містить домішки вохри, і тертої обпаленої кераміки, що має в своїй структурі білуваті «волосинки».
Серед форм виділяються посудини з плавно відігнутими і заокругленими вінцями, а також миски Із загнутими вінцями. Типовим є перлинний орнамент, одержаний в результаті нанесення заглиблень нижче зрізу вінець із внутрішнього боку посудини, з подальшим защипуванням виступаючого шматочка глини.
Крім перлинного, трапляється шнуровий орнамент, який складається із почергових зображень прямих та зигзагоподібних ліній. Цікава знахідка ніжки посудини, яка, на погляд В. М. Даниленка, вказує на наявність контакту з Трипіллям.
В. М. Даниленко на основі досліджень культурного комплексу Михайлівка II і Скелі-Каменоломні синхронізує їх, а також Пивиху, з пізнім Трипіллям (точніше з Усатовим)7. На його думку, пивихинська культура локалізується між Пслом і Стугною8.
Спільною експедицією Київського державного університету ім. X Г. Шевченка та Інституту археології АН УРСР 1969 р. під час розкопок та розвідок у районі м. Канева виявлено сім пунктів, де знайдено пивихинську кераміку: с. Зарубинці (Батурова гора), с. Селище (Прилиз), с. Пекарі (Низька гора), околиці Канева: Ісківщина, Пилипенкова гора, Московка, Княжа гора (рис. 1, 4, 5). Ці матеріали засвідчують, що в районі Канева існувала певна кількість невеликих тимчасових поселень.
Кераміка характеризується плоскодонним посудом. Це переважно горщики з високими вінцями, які плавно переходять в покаті плічка, і невеликим плоским дном. Глина містить пісок, кривавик, тонкі мінеральні волоски. Майже весь посуд орнаментований. Візерунок вкриває лише верхню частину горщика, прикрашену «перлинами» і відбитками товстого шнура, рідше — гребінчастим штампом, ямками та нарізами. Ці пункти М. М. Бондар синхронізує з нижнім горизонтом середнього шару Михайлівського поселення та іншими аналогічними пам’ятками типу Пивиха — Рогачик9.
У 70-х роках у цьому районі було виявлено поселення поблизу сіл Монас- тирьок (ур. Городки), Зарубинці (ур. Мала Гірка), Пекарі (біля хутора Хмілька) з аналогічною керамікою (рис. 1,6).
1984 р. Лісостеповою Лівобережною експедицією Інституту археології АН УРСР в процесі проведення охоронних розкопок в зоні будівництва газопроводів на території Полтавської області відкрито і частково досліджено пам’ятки, що належать до пивихинської культури. Отримані результати вперше дозволили розкрити сутність та особливості розвитку даної культури, оскільки відомі раніше розрізнені колекції не давали такої можливості.
Під час робіт у басейні р. Сула експедицією виявлено ряд одношарових енеолітичних пам’яток з керамікою пивихинського типу: Струлева гора, Прися, Міхновська гора, Лиса гора та ін. (рис. 1, 7). Ці пам’ятки за характером культурного шару і топографією чітко поділяються на дві групи.
До першої групи відносяться базові поселення, розташовані на високих мисах і залишках корінного берега: культурний шар заповнений залишками матеріальної культури і стаціонарних жител.
Друга група — сезонні поселення, що знаходилися на дюнних пагорбах у заплавах річок. Планування жител поки що не встановлено. На даний час відомо лише те, що в найдавніших поселеннях (Сгрулева гора, Прися) житлом були землянки, а на пізніх (гори Міхновська і Лиса тощо) зафіксовано наземні глинобитні житла.
Уся кераміка плоскодонна, провідною формою є горщики з відігнутою короткою шийкою, ступінь відігнутості шийки дуже коливається, в результаті чого є проміжні форми (зокрема і з прямим вінчиком); є також миски з прямим або загнутим всередину краєм.
Домінуючою домішкою в керамічній масі є пісок, жорства, товчений кварцит, дрібно товчена черепашка, іноді перегоріла, у вигляді тонких довгих ниток. Значно менше домішки кривавика. Незначну частину кераміки виготовлено Із добре від- муленої глини з жовтою чи вохристою поверхнею. Більшість фрагментів сірого або бурого кольорів, менше — червоного, з домішками кривавика.
Основним видом орнаментації є «перлини», розміщені під краєм вінець чи по шийці, іноді вінця прикрашалися защипами. «Перлини» поєднувалися з відбитками дрібнозубчастого або великозубчастого гладеньких штампів. Досить поширеними є відбитки «гусеничного» штампу та дрібного шнура — поодинокі ямки або орнамент.
Цікавою є глиняна модель колеса з односторонньою ступицею. Це поки що єдина знахідка епохи енеоліту — ранньої бронзи в Лісостеповому регіоні Східної Європи. Знайдено також розтиральники, пести, велику зернотерку. Відсоток кісток домашніх тварин становить 77,3% від загальної кількості виявлених фауністичних залишків. Видовий склад стада: бик — 53%, кінь — 41,2%, вівця, коза — 5,8%12. М. М. Чередніченко датував ці пам’ятки за наявністю в кераміці ознак Трипілля кінця етапу В — початку СІ рубежем IV—III тис. до н. е.13.
У подальші роки пивихинська культура привертала увагу й інших дослідників. На карті О. Г. Шапошникової Пивиха межує, з одного боку, з пізнім Трипіллям (С1; С2) та пам’ятками репинського типу, а з Іншого — з ямною культурою раннього етапу14.
В. О. Круц вказує, що на Правобережжі поселення типу Пивихи перекривають територіально розповсюдження пам’яток типу Коломийщини І. Тут у ряді поселень більш пізнього часу трапляються пивихинські матеріали, що дозволяє, на його думку, синхронізувати їх з поселеннями типу Чапаївки і Лукашів, які, в свою чергу, синхронізують з поселеннями міжріччя Дніпра І Південного Бугу (Сушківка, Томашівка, Доброводи, Майданецьке) . В. О. Круц вважає, що лукашівська група трипільських пам’яток є синхронною з пізніми пам’ятками культури ямково- гребінцевої кераміки (Пустинка V, Гришівка), а також Із Пивихою, що, в свою чергу, дозволяє синхронізувати Пивиху з пізнім етапом культури ямково-гребінцевої кераміки.
Дослідник зауважує, що в кінці лукашІвського етапу носії культури пивихин- ського типу все частіше проникають у район поширення пам’яток лукашівської групи. Це взаємопроникнення, очевидно, і призвело обидві групи населення до взаємної асиміляції та появи пам’яток софіївської групи. В. О. Круц пропонує таку локалізацію: на одній карті — пивихинська культура з одного боку контактує з лукатівським типом, а з Іншого — з неолітом ямково-гребінцевої кераміки; а на іншій карті, де представлено софіївський тип, Пивиха зникає16. Пивиха, на думку вченого, є продовженням пам’яток типу Малюхів бугор, розташованих на Черкащині.
Починаючи з 1986 р. й досьогодні в районі м. Черкаси археологічними розвідками автора та старшого лаборанта Черкаської археологічної інспекції А. В. Дєткіна виявлено близько 60 пунктів з пивихинською керамікою. За характером культурного шару та топографією ці поселення можна поділити на дві групи: стаціонарні поселення, що займають корінний берег — гора Валилиця м. Черкаси (рис. 1, 8) та тимчасові стоянки, розміщені на невисоких дюнних підвищеннях неподалік русел річок, скупчення стоянок поблизу сіл Чапаївка, Чехівка, Іркліїв, Вереміївка, Лящівка, Жовнине, та нині затоплених поблизу сіл Липівське, Желєзки, Дубинка, Самовиця тощо (рис. 1, 9—18).
Подамо характеристику кераміки, знайденої при обстеженні поселення Придніпровське І (неподалік с. Липівське).
У глині є домішки кварцевого піску, оолітів (залізистих зерен), органічних речових, мулових утворень, пов’язаних з дрібними мушлями, зерен кварцу, шамоту, іноді зерен граніту. Поверхню зовні І зсередини рівно загладжено, на деяких фрагментах трапляються сліди розчосів до 0,2—0,3 мм, на інших — сліди ангобу- вання. Зовнішній колір світло-коричневий з жовтим, рудуватим і попелясто-сірим відтїнкими, зсередини — чорного, світло-сірого, світло-коричневого кольорів.
Вінця прикрашено по краю перлинним орнаментом та ямками, деякі перлини мають защипи. Ряд фрагментів прикрашено вертикальними, горизонтальними і похилими композиціями шнурового орнаменту, рідше — штампом, відбитками гребінки, що чергується з широкими прокресленими смугами, вузькими прокресленими горизонтальними та вертикальними рядами ямок (рис. А—5).
1993 р. Лісостепова археологічна експедиція при Черкаській археологічній інспекції під час розкопок кургану поблизу с. Дирдине Городищенського р-ну Черкаської обл. відкрила поховання з пивихинською керамікою17 (рис. 1,19).
Підсумовуючи, можна зробити такі висновки. Пивихинську культуру в Середньому Подніпров’ї представлено відносно невеликою кількістю археологічного матеріалу. Після В. М. Даниленка, котрий у 50-х роках виділив культуру, її досліджували лише В. О. Круц та М. М. Чередниченко. Вони систематизували та узагальнили матеріали пивихинської культури, запропонували свою концепцію її відносної хронології та локалізації..
В цілому, проблема пивихинської культури, в тому числі й на території Середнього Подніпров'я, лишається глибоко не дослідженою. Не відпрацьовано єдиного обгрунтованого погляду щодо вивчення різних її проблем, зокрема виникнення, етапів розвитку, взаємозв’язків із оточуючими культурами. Немає чіткої концепції відносної і абсолютної хронології, потребує поточнення локалізація культури тощо. Значимість пивихинської культури у розв’язанні різних проблем історії давнього населення робить нагальною проблему її вивчення.
1 Даниленко В. Я, Архєологические работьі в районе села Максимовка на Черкащине за 1958 г. І І НА ІА НАН України.— 1951 г.— Ф. експ. № 4337.
2 Там же.
3 Даниленко В. Я. Знеолит Украиньї.— К., 1974.— С. 152.
4 Вьіезжаев Р. И. Отчет о полевьіх исследованиях Каневского отряда Пороской зкспедиции за 1948 г. // НА ІА НАН України.— 1949/35.
5 Даниленко В. Я. Архєологические работьі в районе...— № 4338.
6 Телегин Д. Я. Отчет о разведке археологических памятников в зоне затоплення Кременчужского водохранилища в 1958 г. (Полтавская и Черкасская обл.) // НА ІА АН України.— К., 1959.—№3217,—С. 17—19.
7 Даниленко В. Н. Архєологические работн в районе...— № 4339.
8 Даниленко В. Н. Знеолит Украйни...— С. 227.
9 Бондар М. М. Дослідження Канівської комплексної експедиції // АДУ 1968.— Вип. 4.— С. 87,88.
10 Круц В. А. Позднетрипольские памятники Среднего Поднепровья.— К., 1977.— С. 150—155.
11 Чередниченко Н. Я. О пивихинской культуре Днепровского Левобережья // Охрана и исследования памятников археодогии Полтавщини: Обл. научн. Проект. Семинар 22—23 января 1988 г.—С. 22,23.
12 Левченко В. Я. Об утверждении производящего хозяйства в лесостепной зоне Левобережной Украйни ІІ Хозяйство и культура доклассовьіх и раннеклассовмх обществ: тез. докл. З конф. Молод. Учених ИА AH СССР, 1986.
13 Чередниченко Н. Я. О пивихинской культуре Днепровского...—С. 22,23.
14 Шапошникова О. Г. Древнейшие скотоводн степей юга Украйни // Зпоха раннего металла в степной полосе Украиньї.— С. 9,10.
15 Круц В. А. Позднетрипольские памятники...— С. 148,150—153.
16 Там же.—С. 150—153.
17 Сиволап М. П., Григор ’єв В. П., Дєткін А. В. Звіт про розвідки та розкопки Черкаської Лісостепової археологічної експедиції у 1993 р. //НА ІА НАНУ.—1993.—С. 13,14.
Немає коментарів:
Дописати коментар