Н.С. Котова
У статті на основі нових радіовуглецевих дат відкореговано періодизацію та хронологію азово-дніпровської культури.Азово-дніпровську культуру, яка входить до Маріупольської культурно-історичної області, виділив В.М. Даниленко1. Азово-дніпровські пам’ятки займають степову Наддніпрянщину, Крим та Західне Приазов’я. Окрім поселень (Собачки, Вовчок, Вовнизьке право- та лівобережне та ін.), до них традиційно зараховують поховання Микільського та Лисогірського могильників, де в тризні знайдено кераміку, аналогічну посуду з поселень 2. Дослідження могильників Надпоріжжя дало мені змогу збільшити кількість азово-дніпровських поховальних пам’яток за рахунок Василівського 5, Вовнизького 2, Микільського з розкопок О.В. Бодянського, великого могильника Ясиноватський 1 3. Зазначені могильники розглядають у межах азово-дніпровської культури на підставі подібності їхнього поховального обряду з обрядом Маріупольського (епонімної пам’ятки Маріупольської області), а також Микільського та Лисогірського могильників, де в тризнах наявний азово-дніпровський посуд. Із цими пам’ятками їх поєднує широтна орієнтація померлих, покладених головою на схід або на захід з незначними відхиленнями, зумовленими відхиленням Сонця в період із середини весни до середини осені. Загальними рисами були також плями пофарбованого ґрунту на поверхні могильників і скупчення каменів. Плями вохристого ґрунту утворювалися внаслідок руйнування пофарбованих поховань у процесі допоховання померлих і функціонування тризн. З останніми пов’язані і камені на поверхні Лисогірського, Микільського, Ясігаоватсько- го 1 та Василівського 5 могильників. Усі азово-дніпровські могильники, а також Маріупольський поєднують використання вогню в поховальному обряді: вугілля та трупоспалення в Лисогірському, Микільському та Маріупольському, вогнище у Василівському 5, попіл у Вовнизькому 2.
Подібним є набір поховального Інвентарю, що містить мушлі Unio, риб’ячі та оленячі зуби, кістяні вістря, перламутрові та кам’яні намистини, великі та середні кременеві пластини, трапеції, серед яких є й зі струганою спинкою, скребачки на пластинах та відщепах. Загальним є також взаємозв’язок набору інвентарю з орієнтацією померлих. Так, для поховань із західною орієнтацією типовими є мушлі Unio та оленячі зуби, які лише в поодиноких випадках супроводжували поховання, орієнтовані головою на схід. Вірогідність культурної атрибуції могильника Василівський 5 підтверджує і фрагмент типової азово-дніпровської кераміки, знайденої в похованні 11.
Спираючись на стратиграфію поселень Собачки та Вовчок, В.М. Даниленко виділив два періоди у розвитку культури, визначаючи її пам’ятки як такі, що належать добі раннього енеоліту 4. Проте нині є підстави зараховувати до енеоліту лише другий період, який синхронний Трипіллю А та найраннішій середньостогівській культурі. Саме в його пам’ятках знайдено перші металеві вироби 5. Дослідження стратиграфії могильників і нових поселень дало змогу відкоригувати періодизацію культури, що зробило її щільнішою (рис. 1).
Перший період
До цього періоду належать матеріали з нижнього шару Семенівки 1 та стійбища Чапаївка в Приазов’ї, нижніх шарів поселень Собачки, Вовчок, Вовнизькі правота лівобережного, а також Із могильників Вовнизький 2 та Василівський 5 у степовій Наддніпрянщині, частина матеріалів верхнього шару Фронтового 1 та Долинський могильник у Степовому Криму 6. Перший період у цілому характеризується посудом із гребінцевим орнаментом і похованнями в індивідуальних ямах, розташованих у ряд. На поверхні могильників знайдено вогнища та скупчення каменів, окремі фрагменти кераміки, вироби з каменю. Стратиграфія могильників і типологічний аналіз кераміки, доповнені радіовуглецевим датуванням, дали змогу поділити перший період на два етапи (а і б).
І, 4-6, 8, 10, 12-15, 17, 19 - Микільський могильник;
2,11 - Лисогірський могильник;
5,13,16,18 - другий шар Семенівки;
20,21 - Вовчок;
23 - Вовнизьке правобережне поселення;
24-31, 34, 43 - могильник Вовнизький 2;
32, 33, 38, 39 - Микільський могильник (розкопки О.В. Бодянського);
35 - могильник Василівський 5;
36 - нижній шар Семенівки;
37 - Бабине;
40-42, 44-47 — Чапаївка
Період Іа представлений матеріалами Чапаївки, нижнього шару Семенівки 1 та Бабиного (рис. 1,36, 37, 40—42, 44, 45—47). Один фрагмент типово ранньої азово-днІпровської кераміки походить із сурського шару Кам’яної Могили 1 1. Раніше Чапаївку розглядали в межах періоду 16, через те що її кераміка має домішку мушлі в поєднанні з піском. Домішка піску більш типова для посуду періоду 16. Проте радіовуглецеві дати показали синхронність цього стійбища нижньому шарові Семенівки (див. таблицю). До періоду 1а належать також більш ранні поховання могильників Басилівський 5, Микільський (розкопки О.В. Волинського) та Вовнизький 2. Це кістяки без вохри, які пізніше було перекрито або поруйновано пофарбованими похованнями. Поховальний інвентар містив мушлі Unio, оленячі зуби, вапнякові плескуваті намистини, середні кременеві пластини, трапеції (також зі струганою спинкою), скребачки на пластинах та відщепах, відщепи (рис. 1, 38, 39, 43).
Для періоду 1а характерна кераміка, яку виготовлено з глини з домішкою мушлі та орнаментовано гребінцевими відбитками. Її особливістю є відсутність комірця на вінцях, типового для пізнішого посуду. Кременевий комплекс найбільш репрезентативний у Чапаївці та в інвентарі могильників. Для виготовлення знарядь використовували високоякісний сіро-брунатний прозорий кремінь. Його розколювали насамперед для отримання великих і середніх пластин. З них виготовляли косі вістря, різці кутові та серединні, кінцеві та кінцебокові скребачки, трапеції, серед яких і ті, що мали стругану спинку (рис. 1, 40—47). Для виготовлення знарядь використовували також відщепи.
За кістками тварин для нижнього шару Семенівки визначено радіовуглецеві дати (див. таблицю). Найбільш ранні з них, імовірно, датують саме горизонт у верхній частині нижнього шару, де ранні матеріали азово-дніпровської культури залягали разом із сурськими. Крім того, дати зроблено за кістками тварин Чапаївки та кістками непофарбованих поховань 10 и 23 могильника Василівського 5 (див. таблицю). Виходячи з них період 1а датується близько 5100—4800 роками до н. е.
Період 16 представлено матеріалами із нижніх шарів поселень Собачки, Вовчок, Вовнизьких правобережного та лівобережного, а також пофарбованими похованнями Микільського (розкопки О.В. Бодянського), Василівського 5 та Вовнизького 2 могильників. Для цих пам’яток типова кераміка, виготовлена з глини з домішкою піску та рослин (рис. 1, 20—25). Плоскодонні горщики та банки часто мають комірець на вінцях або їх вінця косо зрізані досередини. Посуд орнаментовано відбитками гребінцевих штампів та складними стрічковими композиціями, в яких смуги відокремлені прокресленими лініями або ямками та заповнені гребінцевими відбитками. Набір кременевих виробів подібний набору з попередньої пам’ятки (рис. 1, 24—29, 34, 35).
У поховальному обряді поширена традиція фарбування померлих вохрою. У процесі їх поховання руйнувалися кістяки попереднього часу. У наборі інвентарю з’являються риб’ячі зуби, перламутрові намистини, циліндричні вапнякові намистини (рис. 1, ЗО—32), кістяні вістря, фрагменти панциря черепахи.
За кістками пофарбованих вохрою поховань 26 и 29 могильника Василівський 5 визначено радіовуглецеві дати (див.таблицю). за якими період 1 б становить 4800—4350 років до н. е.
Другий період
Матеріали цього періоду наявні в других шарах поселень Собачки, Вовчок, нижньому шарі поселення на о. Середній Стіг, у великій прямокутній ямі Яси- новатського 1, Микільському та Лисогірському могильниках. Найбільш подібною пам’яткою є другий шар Роздольного на р. Кальміус. Три поселення відомі в басейні р. Молочна: другий шар Семенівки 1, третій шар поселення 1 та нижній шар поселення 2 біля Кам’яної Могили 8.Радіовуглецеві дати азово-дніпровської культури (за кісткою)
| Пам’ятка | Індекс | ВР | саІВС | Літературне джерело | |||||
| Перший період | |||||||||
| Чапаївка | |||||||||
| квадрат 3, глибина 64 см | Кі-7670 | 6910 ±60 | 5745 ± 70 | Безусько и др., 2000 | |||||
| квадрат 6, глибина 62 см | Кі-7671 | 7030 ±70 | 5866 ± 76 | Там же | |||||
| Василівський 5 могильник | |||||||||
| пох. 8 | Кі-6777 | 6430 ±50 | 5369 ±50 | Telegin et al., 2000 | |||||
| пох. 8 | ОхА-6171 | 6470 ±70 | 5384 ±70 | Tbid, | |||||
| пох. 10 | ОхА-6172 | 6835 ±60 | 5658± 54 | “ | |||||
| Кі-6772 | 6620 ± 80 | 5513 ±56 | |||||||
| пох. 20 | ОхА-6268 | 6810 ±90 | 5656 ±75 | “ | |||||
| пох. 23 | Кі-6771 | 6530 ± 70 | 5481 ±68 | ||||||
| пох.28 | Кі-6775 | 6325 ± 65 | 5299 ± 80 | ||||||
| пох. 29 | Кі-6776 | 6220 ± 60 | 5151± 82 | “ | |||||
| ОхА-6198 | 6280 ± 70 | 5189± 103 | “ | ||||||
| СеменІвка, розкоп 2, квадрат 3, | Другий період Кі-7675 6360 ±70 | 5339 ±69 | Безусько и др,, 2000 | ||||||
| глибина 110—120 см, другий шар | |||||||||
| Поселення 1 біля Кам’яної Могили, Кі-4023 | 6120 ±80 | 5083± 112 | Telegin et al., 2000 | ||||||
| шар другого періоду | |||||||||
| Кі-4024 | 6180 ±90 | 5118± 106 | Ibid. | ||||||
| Кі-4025 | 6376 ±60 | 5346 ± 61 | Телегин, 1990 | ||||||
| Стрідьча Скеля, квадрат 8, штик 9, Кі-8174 | 6290 ± 65 | 5138 ±84 | Те саме | ||||||
| № 509, другий шар | |||||||||
| Лисогірський могильник, яма 4 | Кі-8181 | 5890 ± 70 | 4770 ±92 | ||||||
| Могильник Ясиноватський 1 пох. 34 | Кі-6786 | 6195 ±80 | 5131 ±96 | Ct Telegin et al., 2000 | |||||
| пох.36 | ОхА-5057 | 6260 ± 80 | 5171±103 | Те саме | |||||
| пох.45 | Кі-6791 | 6305 ±80 | 5307 ±104 “ | ||||||
| ОхА-6164 | 6360 ±75 | 5335 ±72 | |||||||
| МикІльський МОГИЛЬНИК | |||||||||
| пох. 125 | ОхА-5029 | 6300 ± 80 | 5308 ±109 “ | ||||||
| пох. 94 | ОхА-6226 | 6220 ± 75 | 5153± 92 | 11 | |||||
| пох.137 | ОхА-5052 | 6145 ±70 | 5099 ±96 | “ | |||||
| Дереївський І могильник | |||||||||
| пох. 11 | Кі-6728 | 6145 ±55 | 5098 ± 86 | ||||||
| пох. 33 | ОхА-6162 | 6175 ±60 | 5112 ±81 | Lillie, 1998 | |||||
| пох. 49 | ОхА-6160 | 6165 ±55 | 5113 ± 79 | Telegin et al., 2000 | |||||
За матеріалами могильників виділяють два етапи розвитку поховального обряду. Перший представлений в ямі Б могильника Ясиноватський 1. Новою традицією, притаманною другому періоду культури, є велика яма з вохристим заповненням, яку використовували для підзахоронень. Проте в ній випростані на спині поховання утворюють ряд, де найпізнішими похованнями руйнувалися попередні, що типово для поховального обряду першого періоду На поверхні ями знайдено посудини, кременеві вироби, прикраси, кістки тварин, відомі в тризнах Микільського та Лисогірського могильників. Кераміка Ясиноватського могильника містить не лише посудини з орнаментом із наколів та прокреслених ліній, типові для другого періоду азово-дніпровської культури, а й посуд з гребінцевим орнаментом, характерним для першого періоду. В інвентарі поховань цього могильника з’являються пластини з кабанячих іклів з нарізками, а також чотирикутні пластини з виступом посередині довгого боку (рис. 1, 7, 9).
Другий етап у розвитку поховального обряду пов’язаний з великими ямами Микільського та Лисогірського могильників. Більшість із них використовували неодноразово, що призвело до значної руйнації кістяків. Окремі ями мали підбої (ями Е та 3 Микільського могильника) та уступи (яма Д цієї самої пам’ятки). Померлих ховали випростано на спині, однак відомі поодинокі поховання, які зібгано в ямах Д та Е Микільського могильника. Серед інвентарю зникають мушлі Unio, оленячі зуби, кістяні вістря. З’являються двобічно оброблені наконечники, кам’яні сокири, намистини з різних порід каменю, прикраси з міді та золота, орнаментовані пластини з кабанячих іклів з чотирма дірочками по кутах, підвіски з іклів кабана (рис. 1, 4—6, 8, 10, 12, 14, 15, 17—19).
Зміни, що сталися в поховальному обряді азово-дніпровського населення Надпоріжжя, практично не зачепили мешканців периферії. На межі степового й лісостепового Подніпров’я не всі носії азово-дніпровської культури перейшли до поховання померлих у великих ямах. Судячи з матеріалів Осипівки, подібні ями розповсюдилися у басейнах Самари й Орелі. Північніше, за матеріалами Дереївки, населення продовжувало ховати померлих в індивідуальних ямах, розташованих у вигляді ряду, однак на поверхні могильників знайдено невеликі жертовні майданчики із залишками розбитих посудин.
Для пам’яток другого періоду визначено численні радіовуглецеві дати за кістками тварин з Кам’яної Могили 1 та Семенівки, а також за кістками поховань Ясиноватського 1, МикІльського та Лисогірського могильників (див. таблицю). Пам’ятки другого періоду датуються приблизно 4350—3850 роками до н, е.
Синхронізація азово-дніпровськог культури з неоенеолітичними пам’ятками України
Археологічні матеріали свідчать про синхронність періоду 16 азово-дніпров- ської культури найпізнішим буго-дністровським пам’яткам. Матеріали найбільш південних поселень, розташованих на півночі степової зони (Пугач, Гард, Миколина Брояка), містять риси впливу азово-дніпровських традицій. Де виявилося в поширенні посуду з комірцевими вінцями та гребінцевим орнаментом, двобічно оброблених наконечників, трапецій зі струганою спинкою, шліфованих кам’яних знарядь 9. У свою чергу, саме впливом буго-дністровської культури можна пояснити появу в азово-дніпровському посуді орнаменту у вигляді стрічкових композицій, заповнених відбитками штампа.На півночі азово-дніпровське населення межувало з носіями києво-черкаської культури, що входила до Дніпро-Донецької культурно-історичної області та займала лісостепову Наддніпрянщину. ПІД впливом традицій періоду 16 азово- дніпровської культури серед населення черкаського варіанта киево-черкаської культури поширюються двобічно оброблені наконечники та посудини з комірцевими або косо зрізаними досередини вінцями, орнамент Із відбитків «крокуючого» гребінця та смуги, заповнені гребінцевими відбитками. Найсильнішим вплив був на межі степу та лісостепу (межиріччя Самари та Орелі) — доволі близько до азово-дніпровського населення. На поселеннях Осипівка - Пляж, Осипівка - Лиман 10,Турова Гора п, Богданівка крім типового дніпро-донецького посуду (рис. 2, /) та посуду з окремими азово-дніпровськими елементами, було знайдено посудини, ідентичні власне азово-дніпровським (рис. 2, 5—5), а також посудини, що відрізняються від них лише ямками під вінцями (рис. 2, 2).
У північніших пам’ятках Черкаського варіанта (Бузьки, Успінка) посуд, ідентичний азово-дніпровському, уже відсутній, є лише кераміка з окремими азово- дніпровськими рисами. У матеріалах найбільш північної з опублікованих пам’яток — Молюховому Бугрі — вплив азово-дніпровських традицій мінімальний. Окрім кераміки він прослідковується також у кременевому комплексі, в якому розповсюджені типові для степових пам’яток двобічно оброблені наконечники стріл.
Дослідження неолітичних поховань могильника Деріївський 1 демонструє його одночасне використання для поховання померлих за дніпро-донецьким або азово-дніпровським поховальним обрядом. Там знайдено похованих, випростаних на спині в індивідуальних могильних ямах, з меридіональною (дніпро-донецькою) та широтною (азово-дніпровською) орієнтацією 13. На поверхні могильника були тризни із залишками розбитих посудин. Перелічені факти дають змогу припустити, що на кордоні степової та лісостепової Наддніпрянщини мешкали спільноти, які поєднували представників і азово-дніпровського, і києво-черкаського населення. Крім того, у південніших районах чисельність азово-дніпровського населення була вищою, ніж у північніших.
У свою чергу, тісні контакти з носіями киево-чєркаської культури зумовлювали появу в азово-дніпровського населення кераміки з домішкою піску в глині, накольчастого та прокресленого орнаменту, низьких трапецій. Значною мірою саме києво-черкаський вплив сформував традиції другого періоду азово-дніпровської культури.
Також установлено тісні контакти між населенням азово-дніпровської та сурської культур, яке понад 700 років мешкало на одній землі, займаючи степову Наддніпрянщину та Західне Приазов’я. Наявні матеріали дають змогу припустити, що азово-дніпровська культура сформувалася в результаті міграції групи нижньодінського населення в Західне Приазов’я, де з раннього неоліту мешкало населення сурської культури. Життя в сурському оточенні та контакти прибульців з тубільцями зумовили формування традицій азово-дніпровської культури. Якщо в азово-дніпровських пам’ятках періоду 1а кераміку виготовлено з глини з домішкою мушлі, як це типово для нижньодонського посуду, то в пам'ятках періоду 16 її зроблено з глини з домішкою піску в поєднанні з рослинністю, що типово для сурського посуду. Як вплив сурської культури можна розглядати й окремі азово-дніпровські посудини, орнаментовані овальними наколами 14.
Яскраво прослідковується і зворотний азово-дніпровський вплив на традиції сурської культури, у матеріалах якої спочатку з’являється кераміка з косо зрізаними досередини вінцями, гребінцевим орнаментом і стрічковими композиціями, типовими для азово-дніпровського посуду періоду 1 а (нижній шар Семенівки, рис. 3,1, 2). Стрічки, що з'явилися внаслідок азово-дніпровського впливу, на відміну від сурських, були заповнені не наколами, а гребінцевими відбитками. Пізніше під впливом азово-дніпровських традицій періоду 16 у сурських пам’ятках розповсюдився посуд із плоским денцем, комірцевими вінцями та гребінцевим орнаментом (Стрільча Скеля, Ігрінь — Городок, рис. З, 3—6).
Пам’ятки другого періоду азов о-дніпровської культури синхронні раннім енеолітичним культурам. Про це свідчить аналіз прикрас із міді з Микільського могильника, метал яких ідентичний металові Трипілля А 15. Традиційно з основною частиною Микільського могильника пов’язують Імпортну трипільську посудину типу Борисівки, синхронізуючи таким чином заключний період азово- дніпровської (або надпорізької, за Д.Я. Теле гін им) культури з Трипіллям кінця А-В1 16. Проте цю посудинку було знайдено на поверхні могильника, поряд із зібганим на спині похованням, яке належить до Середньостогівської енеолітичної культури. Нині найбільш ранні пам’ятки Трипілля В1 на Південному Бузі датуються раніше ніж 3800 р. дон. е. 1;, тоді як найпізніші азово-дніпровські дати не виходять за межі 3900 р. до н. е. (див. таблицю). Отже, судячи з археологічних матеріалів і радіовуглецевих дат, другий період азово-дніпровської культури можна синхронізувати саме з Трипіллям А.
За матеріалами Микільського та Лисогірського могильників фіксуються також контакти азово-дніпровського та середньостогівського населення. Серед поховального інвентарю цих могильників трапляються пластини з кабанячих іклів, типові для енеолітичних поховань Маріупольського могильника. Крім того, у поховальних ямах Д та Е Микільського могильника разом із випростаними похованими, характерними для азово-дніпровської культури, було знайдено зібганих на спині похованих за середньостогівським обрядом. Якщо в ямі Д зібганий кістяк похований одним з останніх, то в ямі Е в зібганому стані похований (поховання 125 та, імовірно, поховання 120) лежав разом з випростаними; це поховання не було завершальним в ямі. Наведені факти дають змогу припустити існування та тісні контакти населення пізньої азово-дніпровської та ранньої середньостогівської культур.
Отже, час існування азово-дніпровської культури охоплював близько 1200 років. Її неолітичний період датується приблизно 5100—4350 роками до н. е. та синхронізується з сурською і києво-черкаською культурами, а також з пізніми пам’ятками буго-дністровської культури. Енеолітичний період, синхронний Трипіллю А та ранній середньостогівській культурі, датується4350—3900 рр. до н. е.
1 Даниленко ВМ. Энеолит Украины. — Киев, 1974. — С. 36.
2 Там же. — С. 37—38; Васильев И.Б., Сашок Л.Т Энеолит Восточно-Европейской лесостепи. — Куйбышев, 1985. — С. 24.
3 Котова Н.С. Мариупольская культурно-историческая область (Днепро-Донское междуречье) И Археологічні пам'ятки та історія стародавнього населення України. — Луцьк, 1994, —Вип. 1. — С. 35—42.
4 Даниленко В.Н. Указ, соч. — С. 37.
5 Котова Н.С. Указ. соч. — С. 58.
6 Там же. — С. 29—33.
7 Безусько Д.Г., Котова Н.С., Ковалюх Н.Н. Население эпохи неоли га — раннего энеолита Западного Приазовья и окружающая среда Старожитності степового Причорномор’я і Криму. — Запоріжжя, 2000, — Вип. 8. — Рис. 4, 4.
8 Котова Н.С. Указ. соч. — Рис. ІЗ; 18.
9 Шапошникова О.Г., Товкайло Н.Т Некоторые итоги исследования многослойного поселення Пугач на Южном Буге // Первобытная археология. — Киев, 1989. — Рис, 3,19,20,22; 4,31.
10 Телегин Д.Я. Археологические памятники Поорелья по материалам работ экспедиции «Диепр-Донбасс» в 1970—1971 гг. // Проблеми археології Подніпров’я. — Дніпропетровськ, 2000.
11 Ковалева И. Ф., Морковина И.В. Неолитическое поселение в урочище Турова Г ора і і Проблемы археологии Поднепровья. — Днепропетровск, 1989.
12 Морковина И.В. Поселение у села Богдановка на р. Самаре // Археологические памятники Поднепровья в системе древностей Восточной Европы. —Днепропетровск, 1988.
13 Котова Н.С. Указ. соч. — С. 93—95.
14 Там же. — Рис. 12, 4.
15 ТелегІн Д.Я. Дніпро-донецька культура. — Киев, 1968. — С. 156.
16 Телегин Д.Я. Неолитические могильники мариупольского типа. — Киев, 1991. —- С. 32, Рис, 25, S\ Даниленко В.И. Указ. соч. — С. 46.
17Бурдо Н.Б,, Ковалюх М.М. Нові дані про абсолютне датування Трипілля B1 If Археологічні відкриття в Україні 1998—1999 рр. — К., 1999.
18 Див. табл.: Telegin D.Ja.r Kovaliukh N.N., Potekhina I.D., Lillie M. Chronology of Mariupol type cemeteries and subdivision of the Neolithic — Copper Age Cultures into periods for Ukraine // Radiocarbon and Archaeology. — 2000. — № 1.
19 Див. табл.: Телегин Д.Я. Новые раскопки поселения Каменная Могила в Приазовье // Проблемы первобытной археологии Северного Причерноморья. — Херсон, 1990.
20 Див. табл.: Lillie М.С. The Mesolithic-Neolithic transition in Ukrain; new radiocarbon determinations for the cemeteries of the Dnieper Rapids Region // Antiquity. — 1998. — №72. Одержано 27.02.2002
N.S. Kotova
DIVISION INTO PERIODS AND CHRONOLOGY OF AZOV-DNIEPER CULTURE
Existence of Azov-Dnieper culture covers about 1200 years. Its Neolithic period dates from 5100 to 4350 BC and synchronized with Surskaja and Kiev-Cherkassy cultures, and also with late sites of Bug-Dniester culture. The Eneolithic period, which is synchronous to TripoPe A and to the early faze of Sredny Stog cultures, dates from 4350 to 3900 BC,
Немає коментарів:
Дописати коментар